Колектив - це дуже серйозно. З цими людьми ти проводиш більше часу ніж з рідними. В середньому 8 годин щодня. Ти майже живеш з ними. Тут або змінювати роботу, або пристосовуватись. Ти занадто близько сприймаєш те, що тобі говорять. Я колись чула думку, що виговор від начальника вбиває 30% твого імунітету. Тобі потрібно змінити твоє особисте ставлення, до того, як поводиться колектив, навчитися абстрагуватися. Якщо не хочеш вислуховувати - не слухай, думай під час цього про щось інше, якщо не можеш уникнути. Співай про себе пісеньку, якщо на тебе кричать. Тобі потрібно навчитись "вимикатись". Відповідати на провокацію означає піддатись на провокацію. Зміни своє ставлення до ситуації. Подивись на неї зі сторони і пожалій цих нещасних людей. Тому що люди, які знаходяться у гармонії з собою не стануть так поводитись. В мене теж буває, що люди намагаються зірвати на мені свою злість. Найчастіше вони перестають цим займатись, коли бачать, що тобі це байдуже. Одного разу на мене кричала одна жінка, безпідставно, я просто усміхнулась і сказала що в неї дуже красиво блищать очі. Вона втратила дар мовлення і більше ніколи мене не діймала Це навіть весело буває, потрібно просто трошки сміливості і креативу

На 100% згодна з Томою! Якщо не можеш змінити ситуацію - зміни ставлення до неї, хоч це не завжди вдається зробити швидко і легко, але це - реально! Постарайся абстрагуватися, створи на робочому місці затишок, постав туди щось, що тобі подобається - квітку, фотографію, якусь статуетку - те, що викликає у тебе позитивні емоції, ввімкни приємну тобі музику, не голосно, але щб у тебе був фон не тільки з голосів колег. Зараз продається багато дисків на тему звуків природи, там поєднана легка музика і шум моря, щебет птахів, на багатьох людей така музика впливає заспокійливо, може, дамочки в твоєму кабінеті почнуть прислухатися до цих звуків і перестануть розмовляти.

Одним словом, вибери з усього масиву твоїх уподобань те, що можна використовувати на роботі, що не порушуватиме трудову диципліну і не заважатиме працювати, але допоможе тобі зробити свій оазис. І настроюйся на робочому місці, що ти - у своїй ідеальній зоні, в своєму ідеальному місці, а навколо нікого і нічого немає, ти не чуєш зайвих голосів, ти чудово працюєш на своєму чудовому робочому місці і досягаєш прекрасних результатів. Щось таке типа позитивного аутотренингу, такі речі дійсно працюють.

Я колись читала книгу про те, як людина може керувати собою і навіть деякими подіями за допомогою своїх думок. там було багато спірної інформації, але одна штука точно працює, перевірила мільйон разів. Спочатку згадай свою реакцію, коли тобі повідомляють щось, що не має для тебе взагалі ніякого значення, до чого ти повністю байдужа. Як ми реагуємо на таке повідомлення? Кажемо "Ну і що" і одразу про це забуваємо, це ж нам зовсім не важливо і не цікаво. Кожного разу, коли щось починає дратувати і виводити із себе, можна про себе сказати - ну і що, при цьому постаратися викликати в собі оцю байдужість, яка зазвичай виникає, коли щось тебе взагалі не обходить. Я не часто користуюся цією вправою, але коли хвилююся перед публічним виступом чи хтось по роботі дістає, а я не можу цю людину не дослухати - допомагає.

тема роботи мені не дуже знайому, та колективу саме роботи....та я спробую висловити пару думок з цього приводу
наприклад, твоя тітка жаліється.... це нормальний стан будь-якої людини, я знаю що таке слово "дістали" і сама не дуже знаю як з ним боротись, хіба що намагаюсь найти в тому ж позитив, але.... тобі слід зрозуміти, що вона лише проявляє свої емоції, навіть якщо б ти їй відверто сказала- та досить вже і вона тебе послухала, повір через деякий час вона випадково знову почне так говорити, це вже звичка. Моя порада - вигадай жарт, який би не був їй образливий але коли вона захоче це сказати згадувала жарт, сміялась та забувала про свою улюблену фразу. це точно працює...ось лише поки не можу вигадати жарт чи дати свій приклад з життя (як тільки згадаю чи вигадаю - відразу напишу)
Взагалі ця порада відноситься до всього, я її часто практикую, коли щось дістає, я жартую і все проходить... і вони сміються і мене більше не дістають

З підписом ти поспішила та я думаю, що якщо хоч трішки зрозуміла про що я говорила, без прикладів на жаль то зможеш домовитись з тіткою про вихідний і той документ з підписом ніхто лишній раз не побачить)

О....Аіша дала чудовий приклад)) Ігнорувати в колективі не можна - закінчиться погано, хоча спосіб дуже дієвий вони бісяться як скаженні)))
а ось про "очі блищать" я такого ще не говорила))) візьму на замітку)
людей дуже вражає коли вони у розпачі а їм кажуть наприклад комплімент)) і все - вони прям святі) просто через неочікувану реакцію

мій хлопець постійно цим користується, компліментами мене не здивувати...але ось недавно обідився що я кричу багато, намалював себе янголятком а мене дияволятком і потім почав кривлятися як дитина, від серйозної людини це було неочікувано, я почала сміятись він витер мені рожки і намалював німб)) було дуже мило і сварка швидко забулась))

звичайно можна себе просто намагатись заспокоїти музикою, квіточками. Але як показує практика - зовсім не дієво. Це як заліковувати хворобу але не виліковувати (хоч поганий приклад та значення те ж саме)

спробуй сміятись над усім що засмучує і ще краще якщо з тобою посміються і інші, тобі спокійніше стане)

в мене зараз виклад з бахгалтерського обліку просто звірюка)) та всі бухгалтери такі, дуже фревольні і їм все одно на все) тому дуже складно і ось на минулому занятті мене дівчина одна питає "ну як вона тобі", ну я ж як завжди вставляю психологію і пру.....обговорюю вчителя зі сторони її життя....і ось що вона мені каже "а я можу відноситись до цього лише з гумором" і почала сміятись. Я так боялась її пар, вся тряслась....а тепер я стала дивитись на неї так само, що вона не зробить погано в мене викликає посмішку, щиру посмішку не насмішку, навіть поки як психолог йього пояснити не можу, але на парах мені так спокійно, майже як вона - веду себе досить розкуто і більше не переживаю через дрібниці.


І ще - моя величезна порада)) забудь слово - контролювати себе. я від цього маленького слова мучаюсь вже 3 роки)) бо я завжди себе контролювала і вийшло так що емоції тримала в собі, зараз же вони всі пішли на поверхню а мій організм просто не справляється з таким напливом.

також дам приклад із свого життя. я багато спілкуюсь з іноземцями. якщо серйозно то 80% з ким спілкуюсь це іноземці. з ними досить легко бо в них в житті все просто! в них немає того нашого виховання "те можна те не можна те маєш робити....у театрі треба себе вести так....а в магазині так...хлопчикам не можна перший дзвонити (згадую з дитинства))))" так ось....ми всі стоїмо з суцільних правил і нас лише тянуть за ниточки що робити і як, і головне ж себе контролювати. а тепер дивимось хто на світі всіх зліше, розгубленіше, бідніше (і це при тому які ми насправді розумні, ми нація яка читає книжки частіше будь якої іншої, приклад - італійці - в них бібліотеки працюють 2 години на день і вони крутяться в бізнесі ну кожний другий), з купую проблем зі здоровям які спровоковані нервами!!! (моя подруга сиділа в театрі і годину боялась вийти з залу бо спішила додому, годину! і нервувалась!! ну хіба було чому??))
так ось чому я найкращому навчилась в іноземців що в житті нічого крім двох (хвороба близьких та смерть) речей не варте нервів чи переживань, роблю що хочу а там вже Бог розсудить



вибач що так багато))