В день журналистики одно из изданий опубликовало эту шутливую историю. Привожу только первую часть, т.к. история большая.
Доброго дня. Мнє тут нашептали, шо в Інтернетє єсть, еее… спільнота… правильно я напісал?... гдє простиє люді пішут про свій дєнь і показивают как оні живут. Показивают на фотографіях і ето очєнь інтєрєсно. Я много почітал і посмотрєл. Много думал. Странно палучілось, но луччє всєго живут люді, каториє работают з граніцей. І живут за грані цей. Лічно мнє єто показалось странним, поскольку вот уже почті полтора года я каждий дєнь покращую життя і роблю ето уже сьогодні, а нє завтра. А результата нєту. Тому я рєшил показать вам одін свій день, шоб ви моглі самі увідєть, што в Українє жить харашо.
Меня зовут Віктор, 1950 года рождєнія. В настоящій момент работаю прєзідєнтом. У мєня єсть внукі, дєті, жена і підлеглі. Живу в малєньком сєлє под Києвом - Мєжигорьє. В малєньком, но уютном домікє. Фотографіровал на мобільний, на фотоапаратік і ещьо просіл друзєй мєня сфоткать. Так шо – велкам і мілості прошу!
Такім мєня відят люді.
Просипаюсь я когда как. Но всєгда, ВСЕГДА дєнь я начінаю с заряда позітіва. Я іду в любимий подвал і щітаю дєньгі. Ето вдохновляєт і дайот енергію на весь день. Умитса і почістіть зуби можно потом.
Тєпєрь нємного покажу свой дом. Скажу чєсно - нємного убрался в домє, шоб нє стидно показать. Обично я сплю тут. Єсть і другоє мєсто. Покажу єго вєчєром.
Ето внуцкая. Почті как дєцкая, но тут нє дєті, а внукі. Пєрєд зарядкой люблю провєдать, но іх на мєстє нє оказалось.
На секунду забєгаю в свой кабінєт. В ньом я работаю над своїмі новими работамі – пішу єщьо одну лєкарскую і проффєсорскую.
Каждий дєнь я долго бєгаю по ступєнькам і потом пропливаю 5 киломєтров. Мєньше нєт смисла – пот надо смить. Ето мой басейн.
Дальше собіраюсь на работу. Єхать далєковато. Мнє нє очєнь повєзло. Живу нє в Кієвє. Сам прієжжий. Із Донєцка. Квартіру в центре не могу сєбє позволіть. Ето ми собіраємся єхать. Я побєжал впєрьод, штоб сфотографіровать.
Ето ми уже єдєм. Фотографіровалі друзья. Моі водітєлі всєгда вибірают дорогу, гдє нєт машин. Большиє молодци. В пробках єщьо нє стоял. Думаю, їх видумивают мої протівнікі.
Полный текст и море других фото: http://shuher-smit.livejournal.com/363896.html
не могла не поделиться 
